У моїй стрічці хтось про підручники без змісту. Цікаво було б глянути: як це. Наприклад, навчальну літературу з історії медицини просто неможливо такою створити. Адже інформації – море, способів її вибудувати – ще більше. Тому важко уявляється така річ як беззмістовний підручник з #histmed. А от з лікарської етики “водянистий” (такий, що замісили на пустопорожній риториці) посібник надибати – завиграшки. Правда, лише на пострадянських просторах. Закордонні ж підручники – на заздрість – доволі прикладні, тут ми матимемо справу з конкретними ситуаціями, завданнями, часто навіть задачами. Відразу ж відчувається, що автори прагнуть навчити думати та самотужки приймати рішення у непростих ситуаціях. Жодних пустопорожніх балачок про гуманізм та інші традиційні для такої літератури bla-bla-bla. Нерідко пострадянські підручники з лікарської етики – це не що інше як інформаційні химери, що були створені з цікавого-раціонального-повчального та сюрреалістичного (дивного сплаву фрагментів різних, вже мертвих, ідеологій, що є не сумірними та суперечать одна одній). Повірте, такі напрочуд цікаво читати. Як от той, на ілюстрації.